Положення про психологічну службу системи освіти України
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
1.1. Психологічна служба (далі - служба) в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров'я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптима-льних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.
1.2. Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особ-ливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань на-вчальних закладів.
1.3. Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», чинним законо-давством України та цим Положенням.
І.4. Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами (соціальними педагогами), які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників і відповідно до чинного законодавства користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.
1.5. Психологічна служба тісно працює з органами охорони здоров'я, соціального захисту, сім'ї і молоді, внутрішніх справ, іншими зацікавленими відомствами, а також - із громадськими і благодійними організаціями.
1.6. Це положення регламентує загальну структуру та функції психологічної служби в системі освіти України в цілому і є основою для діяльності наявної мережі служби управлінь та відділів освіти державних адміні-страцій.
1.7. Посади практичних психологів (соціальних педагогів) уводяться в штати дошкільних, загальноосвіт-ніх, професійно-технічних навчальних закладів за рішенням районних (міських) відділів освіти, управлінь (коміте-тів) професійно-технічної освіти, за умови наявності спеціалістів з фаховою освітою, в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат навчальних закладів, згідно з нормативами чисельності практичних психологів (соціальних педагогів) підрозділів системи освіти (додаток).
2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ.
2.1. Завдання психологічної служби системи освіти України полягають:
у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;
у профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвитку дитини.
2.2. Основними видами діяльності психологічної служби є:
діагностика - психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;
корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізич-ному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;
реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризо-вій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;
профілактика - своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;
прогностика - розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямків індивідуальною розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, ви-значення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні.
2.3. Психологічна служба системи освіти України функціонує на трьох рівнях:
науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості дитини з метою розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;
прикладному, на якому здійснює соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;
практичному, на якому забезпечує безпосередню роботу психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.
2.4. Діяльність психологічної служби включає такі головні напрямки:
консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання дітей і підлітків, допомога органам державного управління у плануванні освітньої діяльності;
просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім'ї;
превентивне виховання (через засоби масової інформації, в ході вивчення шкільних предметів в рамках на-вчальних програм або як окремого предмета), метою якого є формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб жит-тя та захист психічного здоров’я, профілактика алкоголізму, наркоманії, СНІДу і злочинності серед неповнолітніх.
З. СТРУКТУРА ТА УПРАВЛІННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЮ СЛУЖБОЮ
З.1. Психологічна служба в системі освіти України складається з трьох основних ланок:
Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи;
обласних, районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи або методистів методич-них кабінетів районних (міських) відділів освіти, які відповідають за психологічну службу;
практичних психологів, соціальних педагогів, які працюють у навчальних закладах.
3.2.Науково-методичне керівництво психологічною службою системи освіти здійснює Український науко-во-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, який створюється Міністерством освіти України та АПН України, і діє на підставі Статуту.
3.3. Обласні центри практичної психології і соціальної роботи створюються Міністерством освіти Автоно-мної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністра-цій і методично підпорядковуються Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи.
Центри можуть функціонувати як структурні підрозділи закладів післядипломної освіти або як юридичні особи.
3.4. Районні (міські) центри практичної психології і соціальної роботи створюються районними (міськими) відділами освіти і методично підпорядковуються обласним центрам.
Центри можуть функціонувати як структурні підрозділи методичних кабінетів або як юридичні особи.
3.5. Районні і міські центри створюються при наявності у навчальних закладах освіти району (міста) від 20 тис. і більше дітей віком до 18 років.
Якщо чисельність дітей, які відвідують дошкільні заклади або навчаються в загальноосвітніх та інших на-вчальних закладах системи загальної середньої освіти району (міста), менша, то у відповідному методичному кабі-неті вводиться посада методиста, який відповідає за психологічну службу.
Відділи освіти таких районів на паритетних засадах можуть створювати міжрайонні центри практичної психології і соціальної роботи.
3.6. Атестація практичних психологів (соціальних педагогів) проводиться атестаційними комісіями, що створюються при районних (міських) центрах та методичних кабінетах, для встановлення (підтвердження) їх ква-ліфікаційних категорій згідно з Положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Мініс-терства освіти України від 20.08.93 № 310 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.12.93 за № 176.
3.7. Обласним, районним (міським) центрам в установленому порядку затверджується штатний розпис згі-дно з нормативами чисельності практичних психологів (соціальних педагогів).
3.8. Обласні, районні (міські) центри здійснюють свою діяльність відповідно до Положення або Статуту, якщо вони є юридичними особами.
4. ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ.
4.1. Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи є головною органі-зацією психологічної служби системи освіти України. Він здійснює організаційні, координаційні та науково-методичні функції у галузі практичної психології і соціальної роботи.
До числа його повноважень належить:
науково-методичне забезпечення психологічної служби системи освіти;
участь в експертизі діяльності, ліцензуванні державних і недержавних навчальних закладів та підрозділів пси-хологічної служби системі освіти;
здійснення психометричного нагляду, забезпечення діяльності психометричної комісії, організація соціально-психологічної експертизи методів, методик, новацій у галузі освіти;
дотримання державних вимог до змісту діяльності психологічної служби, координація науково-прикладних до-сліджень та методичних розробок.
4.2. Центри практичної психології і соціальної роботи (методисти) є основними організаційно-методичними структурами психологічної служби освіти в області, районі (місті). Вони здійснюють організаційні, координувальні та навчально-методичні функції у галузі практичної психології і соціальної роботи.
Обласні, районні (міські) центри (методисти):
забезпечують діяльність психологічної служби освіти регіону згідно з державними вимогами;
надають методичну, інформаційну підтримку практичним психологам, соціальним педагогам;
беруть участь в організації підвищення кваліфікації спеціалістів служби, їх атестації та професійному зростан-ні, кадровому забезпеченні служби, сертифікації фахівців;
організовують діяльність методичних об'єднань практичних психологів і соціальних педагогів;
координують науково-дослідні, практичні дослідження за пріоритетними напрямками діяльності психологічної служби;
беруть участь в оцінці, прогнозуванні та формуванні освітньої політики в регіоні;
впроваджують досягнення психологічної науки та передового досвіду.
Центри практичної психології і соціальної роботи (методисти) організовують діяльність «Телефонів дові-ри», кабінетів корекції кризових станів, психологічних (сімейних) консультацій, профільних консультпунктів, реа-білітаційних центрів залежно від соціально-психологічних потреб регіону.
4.3. Практичний психолог навчального закладу:
бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного особистісного ро-звитку дітей і учнівської молоді, збереження їх повноцінного психічного здоров'я;
проводить психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї віко-вої групи до іншої, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;
розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням інди-відуальних, статевих, вікових особливостей різних категорій дітей;
сприяє вибору підлітками професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і мож-ливостей, готує учнів до свідомого життя;
здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;
проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх;
формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків, консультує з питань психології, її практи-чного використання в організації навчально-виховного процесу.
4.5.Соціальний педагог навчального закладу:
здійснює посередництво між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і-підлітків;
сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;
залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;
впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, надає потрібну консу-льтативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітям, які потребують пік-лування тощо.
4.6. Соціальний педагог зараховується у загальноосвітні, школи-інтернати для дітей, які потребують соціа-льної допомоги, школи (ПТУ) соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання, профе-сійно-технічні училища згідно з нормативами. Соціальні педагоги зараховуються у ці навчальні заклади за вакант-них посад практичних психологів.
4.7. Працівник психологічної служби повинен:
керуватися Етичним кодексом психолога;
дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному7 співробітництві з усіма учасниками пе-дагогічного процесу;
пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і бать-ків;
зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих в процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню;
постійно підвищувати свій професійний рівень, запобігати випадкам здійснення психодіагностичної, розвива-льно-корекційної, консультативно-методичної роботи особами, які не мають відповідної фахової підготовки або права на таку діяльність;
знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку дітей, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрямки і перспективи розвитку освіти, психо-лого-педагогічної науки.
4.8. Тривалість робочого тижня практичного психолога (соціального педагога) - 40 годин, із них 20 год. від-водиться для роботи у навчальному закладі (індивідуальна і групова психодіагностика, консультування учнів, учи-телів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) і 20 год, - на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробку результатів досліджень, оформлення висновків то-що.
5. ФІНАНСУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ.
5.1. Фінансування діяльності Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної ро-боти здійснюється Міністерством освіти України та Академією педагогічних наук України згідно з установчим до-говором.
5.2. Фінансування діяльності обласних центрів здійснюється Міністерством освіти України Автономної респуб-ліки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
5.3. Фінансування діяльності районних (міських) центрів практичної психології і соціальної педагогіки (голов-них психологів) здійснюється районними (міськими) відділами освіти.
5.4. Оплата праці практичних психологів (соціальних педагогів), працівників центрів, головних психологів здійснюється згідно з чинним законодавством.
5.5. Працівникам психологічної служби закладів освіти виділяється окреме приміщення для проведення діагно-стичної, консультативної, розвивальної і корекційної роботи.
Прийнятий на 1 установчому з’їзді Товариства Психологів України 20.12.1990 р. в м. Києві.
Об’єктом дослiджень i впливу психолога є внутрiшній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими та цілющими.
Етичний кодекс сприяє більш успішному здiйсненню психологами своєї професiйної діяльності. Зокрема шкільним психологам допомагає у підвищенні ефективностi навчання i виховання учнів. Заснована Товариством психологів України Комiсiя з етики проводить роботу, спрямовануна правильність тлумачення психологами етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього кодексу і зобов’язання перед громадськістю як одного з важливих актів чинного законодавства.
1. Вiдповiдальність
1.1. Психологи несуть особисту вiдповiдальність за свою роботу.
1.2. Психологи зобов’язанi всiляко запобiгати і не допускати антигуманних наслiдкiв у своїй професійній діяльності.
1.3. Психологи повиннi утримуватися вiд будь-яких дiй чи заяв, що загрожують недоторканостi особи; не мають права використовувати свої знання i становище з метою приниження людської гiдностi, пригнічування особистостi або манiпулювання нею; несуть вiдповiдальнiсть за додержання приоритету iнтересiв людини.
1 4. На психологiв покладається вiдповiдальнiсть за надiйнiсть використовуваних методiв та програмного забезпечення, валiднiсть обробки даних дослiджень, у тому числi i тих, які проводяться з використанням комп’ютерних технологій.
1.5. . Психологи застосовують лише тi знання, якими вони володіють вiдповідно до своєї квалiфiкацiї, повноважень, соцiального статусу.
II. Компетентнiсть
2. 1. Психологи постiйно поповнюють свої знання про новi науковi досягнення в галузі їхньої дiяльностi, беруться за розв’язання тiльки тих завдань, якi належать до сфери їх компетенцiї. У разi непосилъностi завдання психологи передають його iншому досвiдченому фахiвцевi або допомагають людинi, яка звернулася за пiдтримкою, налагодити контакт з професiоналами, що можуть надати адекватну допомогу.
2.2. Психологи не застосовують методiв і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологiв України. У тих випадках, коли психологічнi методики ще апробуються (з дозволу контрольних органiв Товариства психологів), проводять експеримент з обмеженим контингентом дослiджуваних, попереджають їх про застосування неперевiрених методів або про свiй недостатнiй рiвень оволодiння ними.
2.З. Психолог публiкує пiд своїм iм’ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або вносить істотний власний внесок; недопустима публiкація з метою особистої матерiальної вигоди, недостатньо пiдготовлених праць, невалiдизованих методик. Психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної квалiфiкації та досвіду.
24. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливостi визначення меж власних професiйних можливостей. Особистiснi психологiчнi проблеми (якi негативно впливають па якiсть виконання обов’язків) можуть бути показником професiйної непридатностi i мають якомога швидше коригуватись та розв’язуватисъ.
IIІ. Захист інтересів клієнта.
З.1.Психологи суворо додержуються принципу добровільної участi клiєнта в обстеженнях. Пiд час роботи з дiтьми, пацiєнтами з тяжкими розладами (тобто в крайнiх випадках) допускаються вiдхилення вiд принципу добровiльності, але в межах законодавчих норм. Обов’язком психолога є намагання налагодити з клієнтом спiвробітництво.
3.2. Психологи, вступачи у контакт з особами, для яких вiн є обов’язково-примусовим (наприклад, у разi проведення психологiчної експертизи), не мають права змушувати клiєнта повiдомляти вiдомостi поза його волею, не можуть вживати примусових заходiв для одержання даних, крiм випадкiв, коли така iнформацiя сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.
3.3. Психологи не беруть участi в діях, спрямованих проти свободи особи, вони не мають права змушувати клiєнта розвовiдати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати вiдмовитися вiд них.
3.4. Психологи беруть на себе професiйну вiдповiдальнiсть за квалiфiковане обстеження, консультування, лiкування, домовляються про термiни завершення своєї дiяльностi або доцiльнiсть направлення клiєнта до іншого компетентного спецiалiста. Вiдповiдальність iз психолога знiмається, якщо вiн упевнився, що iнший спецiалiст узяв вiдповiдальнiсть за клiєнта на себе.
3.5. Психологи не мають матерiальних або особистих привiлеїв, не можуть використовувати свої знання i становище, довiрливе ставлення i залежнiсть клієнта у власних корисливих iнтересах. У випадках, коли послуги є платними, про фiнансовi умови домовляються заздалегiдь; не встановлюється додаткова оплата за консультації i не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клiєнт може отримати психологiчну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахiвця, то психолог iнформує про це клiєнта.
3.6. Психолог уникає встановлення неофiцiйних взаємин з клiєнтом, якщо це може стати на перешкодi проведенню дiагностичної, консультаційної та корекцiйної роботи з ним. Мiж психологом i клiєнтом не повинно бути статевої близькості.
3.7. Психолог має право вирiшувати, на якому етапi консультування або лікування можна дати об’єктивний професійний висновок, а у випадках, коли вiн не може дiяти в інтересах клiєнта, роз’яснює йому i батькам (опiкунам) реальний стан справ.
3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лiкування робить сам психолог, вiл не може перекладати цена iнших. Психолог повинен чiтко i однозначно формулювати висновок так, щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отриманi данi на користь клєнта.
3.9. Психолог не робить висновкiв i не дає порад, не маючи достовiрних знань про клiєнта або ситуацiю, в якiй він перебуває. У звітi психолога має мiститися лише необхідна і водночас достатня, що вiдзначається цілковитою надiйнiстю результатів, iнформацiя для розв’язання поставленого завдання, повинні вказуватися межi здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів – постійний чи тимчасовий.
З. 10. Психолог у доступній формi повідомляє обстежуваному про дiагноз i методи та засоби допомоги. При цьому вiн зобов’язаний обачливо i обережно висловлюватися щодо виявлених патологiйу психічному стані клієнта. Психолог попереджає про те, хто i для чого може використати цi дані, якi офiційні рiшення можуть бути винесені на пiдставi висновку.
Психолог уповноваженийособисто запобiгати некоректному інеетичному використанню результатів дослiджень i повинен виконувати цей обов’язок незалежно вiд посадової су6ординації.
ІУ. Конфіденційність.
4.1. Психолог зобов’язаний додержуватися конфiденцiйностi у всьому, щостосується взаємин з клієнтом, його особистого життя, життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клiєнта та iнших людей, i психолог зобов’язаний поiнформувати тих, хто може надати квалiфiковану допомогу. Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або эгоджується, аби в його iнтересах iнформацiю було передано іншій особi.
4.2. Психолог не збирає додаткових вiдомостей про обстежуваного без його згоди, задовольняється лише тією інформацією, яка потрiбна для виконання професійного завдання. Запис, фотографування i занесення інформації до комп’ютерних банкiв даних здiйснюються лише за згодою учасникiв.
4.З. Психолог зобов’язаний оберiгати професiйну таємницю, не поширювати вiдомостей, отриманих у процесi діагностичної i корекцiйної роботи, додержуватись анонiмностi iменi клієнта. Для демонстрацiї i прослуховування будь-яких матерiалiв потрiбний письмовий дозвiл людини, за чиєю згодою вони були записанi; на вимогу клiєнта матерiали негайно знищуються.
4.4 Документацiя роботи психологів повинна вмiщувати лише професійно необхiднi матерiали. До цих матерiалiв, пов’язаних з конфiденцiйним змiстом дiяльностi психологiв, має виключатися доступ стороннiх осiб. У випадках, коли психологи звертаються за допомогою до iнших фахiвцiв, потрiбно спецiально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов i термiну зберiгання таких матерiалiв, а також обмежень у використаннi iнформацiї про клєнта, i попередити про мiру вiдповiдальностi за недодержання конфiденцiйності .
4.5. Якщо психолог не в змозi надалi виконувати свої функцiї, вiн з’ясовує, чи потрiбно зберiгати матерiали (також iнформацiю, занесену до комп’ютера). У разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцiй iншому фахівцеві.
4.6.Психолог iнформує клiєнтiв про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звiльняє психолога від необхiдностi зберiгати професiйну таємницю.
4.7.Психолог не передає методичних матерiалiв особам, що не уповноваженi здiйснювати психологічну дiяльнiсть; не розкриває сутіпризначення конкретної методики (за винятком доступних роз’яснень правоохоронним i судовим органам).
У.ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.
5.1. Планування психологічних дослiджень передбачає дотримання таких умов: визначення об’єкта дослiдження, чiтке й однозначне формулювання його мети i завдань, встановлення контингенту обстежуваних, прогнозування можливості використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу). Психолог самостiйно внбирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обґрунтованості.
5.2. Психолог забезпечує цiлковиту надійність результатів, вiдповiдає за рішення, якi приймають офiцiйнi особи на основі його висновків та рекомендацiй, запобiгає можливим помилка у діяльності непрофесіоналів, котрi допомагаютьу ро6оті, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використаннi інформації про дослiджування. Психолог несе вiдповiдальнiсть за правильне ідоступне роз’яснення сутi застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслiдки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний презумпції невинності. Вина психолога в порушенні етичного кодексу повинна бути доведена Комiсiєю з етики Товариства психологiв України.
5.3. Психолог зводить до мiнiмуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очiкується, що дослiдження або лiкування може викликати у клiєнта психогенну реакцiю, психолог повинен отримати дозвiл на проведення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необiзнаності дослiджуваних з його суттю ірезультатами, психолог має пересвiдчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасникiв дослiду. Такi вiдомостi можуть бути розкриті після завершення експериментальної програми.
5.4. Психолог заздалегідь iнформує клiєнтiв про право відмовитись від участi в дослiдженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь в експериментi, психолог має вереконатися в тому, що таке рiшення прийняте незалежно вiд нього або iнших осiб (наприклад, батькiв, піклувальникiв, якi наполягають пройти обстеження).
УI. Квалiфiкована пропаганда психології.
6.1. Психологи інформують науковцiв, учителiв, лікарів, широку громадськiсть про свою галузь дiялъностi на основi об’єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професiю психолога i психологiю як науково-практичний комплекс.
6.2. Психолог не виступає з публiчними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах масової iнформації оголошення про надання психологiчних послуг населенню, повiдомляє лише свое iм’я, адресу, номер телефону, професiну квалiфiкацiю, науковий ступiнь, галузь психологiї, години прийому. У рекламному проспектi не може йтися про суми гонорару, не даються гарантiї, не перелiчуються здобутки й успiшнi випадки лiкування, консультування, експертизи. Оголошення мають мiстити інформацiю про мету курсiв, а не обiцянки стосовно досягнення специфiчних результатiв. Психолог повинен брати професiйну участь у навчальних програмах для населення, лише за умови, якщо вони виключають сумнiвнi методи інеефективні процедури.
6.3. Поради психолога у засобах масової iнформації мають подаватися в узагальненiй формi, без посилань на конкретнi факти i ситуацiї, щоб не допустити розголошення конфiденційної iнформації.
Уснi виступи, друкованi матеріали, аудiовiзуальна та иншi публiкацiї, в яких наводяться з iлюстративною метою клiнiчнівипадки, повиннi виключати iдентифiкування особи, групи чи органiзацiї. Методики публiкуються лише у формi, яка дає змогу зберегти iх валiднiсть та надійність.
УII. Професійна кооперація.
7.1 Психолог, ведучи професiйну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, якi використовують тi самi або iнші наукові методи. Вiн має виявляти повагу до наукових шкiл i напрямiв. Психолог цінує професiйну компетентність, високу культуру та ерудицію, вiдпоовiдальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичнiсть у професійнiй дiяльностi колеги, він повинен сприяти виправленню ситуацiї. У разi неуспiху цих зусиль психолог може виступити з об’єктивною, аргументованою критикою ро6оти колеги в психологічному співтоваристві. У тих же випадках, коли критика виявляється суб’єктивною, упередженою, член Товариства має право звернутися до Комiсiї з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.
7.2. Психолог не може застосовувати манiпулятивні методи для здобуття прихильності, привернення на свій бiк клiєнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузi. Про досягнутi результати в теоретичній i практичній психології вiн зобов’язаний iнформувати психологічну громадськість, дiлитися набутим пiд час своєї професiйної дiяльностi досвідом.
7.З. Розв’язуючи конкретні завдання обстеження, консультування i лiкування людей, психолог вирiшує, чи може він використати знання, технічнi й адмiністративні можливості іншихфахiвцiв на благо клiєнта та за згодою клiєнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, якi лiкують або лiкували його ранiше. Психолог бере вiдповiдальсгь за клiєнта лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.
7.4. Психолог забезпечує персонал адекватною iнформацiєю про клiєнтiв, якi користуються його послугами, передає у розпорядження колег тiльки надiйнi й валiдизовані психологічні методи, технiчний iнструментарiй i відкриття. Всі професiйнi взаємовідноси будуються на основі закону про авторськi права.
7.5. У виршеннi спiрних питань психолог акерується положеннями даного Етичного кодексу. Арбiтром може бути комісія з етики Товариства психологів України.
7.6. За порушення чинного законодавства, Статуту Товариства психологiв та Етичного кодексу на психолога можуть бути накладенi Комiсiєю з етики такi стягнення:
- попередження;
- догана;
- виключення з членiв Товариства.
У разi виявлення порушень психологами, якi не є членами Товариства, Комiсiя з етики звертається до iнших громадських органiзацiй чи державних установ з тим, щоб вони вжили необхiдиих заходiв до винного.
7.7. Рішення Комiсii з етики може бути скасоване Президією або З’їздом Товариства психологів.